довіювати

ДОВІ́ЮВАТИ, юю, юєш і ДОВІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.

1. перех. і без додатка. Закінчувати віяти (у 4 знач.) що-небудь; віяти до кінця, до певного строку, певної межі.

Пшениці треба було довіяти, щоб у Щербанівку в заготконтору відвезти (Головко, II, 1957, 136).

2. неперех. Віючи, досягати чого-небудь, якого-небудь місця.

Там.. і зірки не сяють, і вітер туди не довіє з рідної сторононьки (Вас., І, 1959, 115).

Значення в інших словниках

1. довіювати — дові́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. довіювати — -юю, -юєш і довівати, -аю, -аєш, недок., довіяти, -ію, -ієш, док. 1》 перех. і без додатка. Закінчувати віяти (у 4 знач.) що-небудь; віяти до кінця, до певного строку, певної межі. 2》 неперех. Віючи, досягати чого-небудь, якого-небудь місця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довіювати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика