дожидання

ДОЖИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дожида́ти і дожида́тися.

І ось обоє в дитячім урочистім дожиданні сіли на скелі над виром (Фр., VI, 1951, 311);

П’ять днів минуло в моторошно важкому дожиданні (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 166).

Значення в інших словниках

1. дожидання — дожида́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дожидання — -я, с. Дія за знач. дожидати і дожидатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дожидання — Дожида́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дожидання — Дожида́ння, -ня с. Ожиданіе. Бранці у їх весіллячко, кінець дожиданню. Млр. л. сб. 145. Помертвіють люде від страху та дожидання. Єв. Л. XXI. 26.  Словник української мови Грінченка