дозрівати
ДОЗРІВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ДОЗРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Ставати стиглим, спілим.
Там, де йшов в атаку батальйон, дозріває, повниться пшениця (Гонч., Вибр., 1959, 214);
Кизил першим з усіх дерев зацвів, значить, і дозріє раніш од усіх (Вишня, І, 1956, 202).
2. Ставати фізично і духовно зрілим (про людину).
Він [Джамбул] ріс і дозрівав саме в той час, коли в задусі казармених склепів царя-солдафона вогненними піснями плакав Шевченко (Тич., III, 1957, 66);
Ніна розцвіла, як рожа, дозріла зовсім і чула себе безмірно щасливою (Фр., III, 1950, 165);
Коли Катерина дозріла, ставлення до неї змінилося (Відьде, Сестри.., 1958, 508);
// для чого, рідше до чого, перен. Ставати готовим, підготовленим до чого-небудь.
Росія для нового дозрівала, Кінчалась гніту і безправ’я ніч (Шер., Дружбою.., 1954, 56);
— Я думаю, що ми ще не дозріли до конституції (Фр., VI, 1951, 209);
Світова капіталістична система в цілому дозріла для соціальної революції пролетаріату (Програма КПРС, 1961, 9).
3. перен. Розвиваючись, досягати викінченої форми; визрівати.
У відлюдній тишині мислі мої.. дозрівали і кріпилися (Фу., VIII, 1952, 164);
Якщо слід їй бути, пісня буде, Лиш дозріє в серці — й забринить (Перв., І, 1958, 243);
Рішення дозріло.
ДОЗРІВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., перех., чого, заст. Бачити, дивитися.
І знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв, І сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!.. (Шевч., І, 1951, 331).
Словник української мови (СУМ-11)