доконечність

ДОКОНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до доконе́чний.

Густою юрбою повалили люди з коршми [корчми], живо розмовляючи про громадські папери, про старого війта і доконечність вибрати нового (Фр., VIII, 1952, 17);

Саме життя ствердило справедливість і доконечність мудрої політики партії більшовиків (Літ. газ., 14. VІ 1951, 2).

Значення в інших словниках

1. доконечність — доконе́чність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. доконечність — -ності, ж. Абстр. ім. до доконечний.  Великий тлумачний словник сучасної мови