доливати

ДОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЛИ́ТИ, ллю́, ллє́ш і рідко ДОЛЛЯ́ТИ, доллю́, доллє́ш і розм. долля́ю, долля́єш, док., перех. і без додатка. Додавати, добавляти рідину куди-небудь.

Мати.. доливає горщик водою (Вас., І, 1959, 326);

Кілька разів обійшов Кримський трактором свою ниву, кілька разів спинявся біля діжки доливати воду (Ле, Опов. та нариси, 1950, 177);

О мій Словутицю преславний! Моє ти ладо принеси, Щоб я постіль весела слала, У море сліз не посилала, Сльозами моря не долить (Шевч., II, 1953, 337);

Вона налила в миску узвару, долила солодкого соку з цукрових буряків (Донч., IV, 1957, 83);

*Образно. Вона [пісня] огнистая лучина, Що жару в серця долива (Фр., XIII, 1954, 92).

Значення в інших словниках

1. доливати — долива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доливати — -аю, -аєш, недок., долити, -ллю, -ллєш і рідко долляти, доллю, доллєш і розм. долляю, долляєш, док., перех. і без додатка. Додавати, добавляти рідину куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доливати — підлива́ти (долива́ти) / підли́ти (доли́ти) ма́сла (олі́ї, заст. оли́ви, ло́ю і т. ін.) у вого́нь (до вогню́). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Товаришу Грак.  Фразеологічний словник української мови
4. доливати — Долива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. доливати — Долива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. долити, доллю, -ллєш, гл. Доливать, долить. Не допивай, не доливай — не будеш п'яний. Ном. № 11449. А моторна господиня кухлів доливає. К. Досв. 113.  Словник української мови Грінченка