Словник української мови в 11 томах

долучити

ДОЛУЧИ́ТИ див. долуча́ти.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. долучити — долучи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. долучити — див. долучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. долучити — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. долучити — Долучи́ти, -лучу́, -лу́чиш, -лу́чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. долучити — Долуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. долучити, -чу, -чиш, гл. Прибавлять, прибавить.  Словник української мови Грінченка