домальовувати
ДОМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. і без додатка.
1. Закінчувати малювати; малювати до певної межі.
Сьогодні вона домальовувала ескіз картини, для якої позував Боровий (Грим., Незакінч. роман, 1962, 128);
[Ковшик:] Просить [Верба], щоб ти дозволила йому домалювати… (Корн., II, 1955, 257);
// перен. Довершувати зображення кого-, чого-небудь (про образ, портрет і т. ін.).
В мистецьких колах є такий ходячий вислів: образ героя домальовує його оточення (Вол., Самоцвіти, 1952, 185);
Перед ним стояв натоптаний парубійко з булькатими очима й качачим носом. Легенький піджачок і калоші на босу ногу домальовували його портрет (Панч, Синів.., 1959, 14).
2. перен. Уявляти, домислювати що-небудь.
Не вирізьбився у пам’яті батьків образ, і він у мислях домальовував його (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 155);
— Я впізнав його по коню, це був Стратіон — і вже в уяві домалював його образ (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 23);
// Давати можливість уявляти, домислювати що-небудь.
Німі, мовчазні стіни; вікно угорі, перевите залізними штабами, домалювали йому картину життя… (Мирний, І, 1954, 353).
Словник української мови (СУМ-11)