домірювати

ДОМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОМІ́РЯТИ, я́ю, я́єш і рідше ДОМІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. і без додатка.

1. Закінчувати міряти що-небудь; міряти до кінця, до певної межі.

Коваль доміряв до Чабанової хати, зо всіма привітався (Вовчок, Вибр., 1937, 217);

Домірив [син] до борозни, і вже як підійшов та взяв за налигача, сказав, на воли гейкнувши: — Проміряв (Головко, II, 1957, 211).

2. розм. Відміряючи, додавати до того, що вже є.

— Своє поле маєш переміряти цією кроковкою? — Ні, доміряти до свого (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 36).

Значення в інших словниках

1. домірювати — домі́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. домірювати — -юю, -юєш, доміряти, -яю, -яєш, недок., доміряти, -яю, -яєш і рідше домірити, -рю, -риш, док., перех. і без додатка. 1》 Закінчувати міряти що-небудь; міряти до кінця, до певної межі. 2》 розм. Відміряючи, додавати до того, що вже є.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. домірювати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови