доокола

ДООКО́ЛА, присл. З усіх боків; навкруги, навколо.

Ввійшов [Невеличкий] досередини, обмацав доокола стіни (Фр., VIII, 1952, 204);

Від колосу гнеться пшениця висока, Та жито колгоспне шумить доокола (Бойко, Про 17 літ, 1958, 30).

Значення в інших словниках

1. доокола — дооко́ла прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. доокола — присл. З усіх боків; навкруги, навколо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доокола — див. навколо  Словник синонімів Вусика
4. доокола — НАВКО́ЛО присл., ДОВКО́ЛА, КРУГО́М, НАВКРУГИ́, НАВКРУ́Г, ДООКО́ЛА, ДООКІ́Л розм., ОКРУ́Г розм., ОКРУГИ́ розм., ЗОКО́ЛА розм., ВКО́ЛО рідше, ДОВКІ́Л рідше, НАВКІ́Л рідше, НАОКО́ЛО рідше, НАОКІ́Л рідше, НАО́КРУ́Г рідше, НАОКРУГИ́ рідко, ОКІ́Л рідше.  Словник синонімів української мови
5. доокола — Дооко́ла, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. доокола — Доокола нар. Вокругъ. У сине море сонце ясне тоне і своє світло, ніби кров червоне, по всій країні доокола сіє. Федьк.  Словник української мови Грінченка