доорювати

ДОО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДООРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., перех. і без додатка. Закінчувати орати; орати до кінця, до певної межі.

Крізь сивий димок з цигарки поглядом по ріллі пробіг [Прокіп] (багато ще доорювати) (Головко, І, 1957, 199);

[Єлисей:] Якщо доорали того перелога, що над яром, то нехай починають клинка від шляху (Кроп., III, 1959, 299).

Значення в інших словниках

1. доорювати — доо́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доорювати — -юю, -юєш, недок., доорати, -рю, -реш, док., перех. і без додатка. Закінчувати орати; орати до кінця, до певної межі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доорювати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика
4. доорювати — Доо́рювати, -рюю, -рюєш; доора́ти, -рю́, -о́реш, доо́рють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. доорювати — Доорювати, -рюю, -єш сов. в. доорати, -рю, -реш, гл. Допахивать, допахать. Чи доорете сьогодні? — Дооремо. Харьк. г.  Словник української мови Грінченка