допрядати

ДОПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПРЯ́СТИ, яду́, яде́ш, док., перех. і без додатка. Закінчувати прясти що-небудь.

Кажуть-бо — хто не напряв під димком, Тому вже не видно тепер допрядати (Манж., Тв., 1955, 113);

А сама [мати] за прядку ще сіла — переділку допрясти (Головко, II, 1957, 23);

— Ні, я спати не хочу, допряду кужіль (Цюпа, Назустріч.., 1958, 389).

Значення в інших словниках

1. допрядати — допряда́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. допрядати — -аю, -аєш, недок., допрясти, -яду, -ядеш, док., перех. і без додатка. Закінчувати прясти що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. допрядати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика
4. допрядати — Допряда́ти, -да́ю, -да́єш; допря́сти, -ряду́, -ряде́ш; допря́в, допря́ла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)