доспівати
ДОСПІВА́ТИ¹, а́є, недок., ДОСПІ́ТИ, і́є, док.
1. неперех. Ставати спілим; стигнути, дозрівати.
Пам’ятаю, вишні доспівали, Наливались сонцем у саду (Сос., Так ніхто.., 1960, 49);
Доспіли груші соковиті (Уп., Вірші.., 1957, 212);
*Образно. Він давно леліє для неї слова, які доспіли в серці (Донч., III, 1956,449);
// Ставати готовим для вживання (про страви).
Украй зголоднівши, всі принюхувались, чекаючи, коли ж доспіє [борщ] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 423).
2. перех. і без додатка, рідко. Переслідуючи, наздоганяти, настигати кого-небудь.
Пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, із’їли І посмоктали кісточки (Котл., І, 1952, 181).
ДОСПІВА́ТИ² див. доспі́вувати.
Словник української мови (СУМ-11)