дробинка
ДРОБИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до дроби́на.
Дробинки — не що інше, як затверділі краплі розплавленого свинцю, який при заводському способі виготовлення примушують падати краплями з великої висоти у холодну воду (Цікава фізика.., 1950, 111);
*Образно. В коренищі старих груш, коло самої землі, були дупельця, де гніздилися гадюки й звідки сторожко визирали блискучі дробинки хижих очей (Юхвід, Оля, 1959, 29);
*У порівн. Гострі слова.., наче уїдливі дробинки з дробовика, уражали панів і підпанків (Рад. Укр., 15.ІV 1959, 2).
2. діал. Крихта, кришка.
— Але побачим, — додав [подорожній], встаючи і збираючи дробинки з хліба (Фр.. VIII, 1952. 224).
Словник української мови (СУМ-11)