дроги
ДРО́ГИ, дрог, мн.
1. Довгий без кузова віз для перевезення великих вантажів; биндюги.
За відчиненим вікном прогуркотіли бруком дроги биндюжника (Донч., VI, 1957, 438).
2. Віз, пристосований для перевезення гробів.
Здалека од церкви дроги од’їздили, Півчі у киреях з цвинтаря спішили (Щог., Поезії, 1958, 116);
Два ситих жеребці, укриті чорним сукном, везли кришку від труни на великих дрогах (Мирний, IV, 1955, 202).
Словник української мови (СУМ-11)