дубельтівка

ДУБЕЛЬТІ́ВКА, и, ж., заст. Двостволка.

Бац.. покликав одного вівчаря до колиби, а сам, узявши свою дубельтівку під полу, рушив з Германом (Фр., VIII, 1952, 376);

Каринський був зовсім не байдужий до мисливства. В нього була прекрасна дубельтівка (Шовк., Інженери, 1935, 39).

Значення в інших словниках

1. дубельтівка — Дубельтівка: — рушниця з двома дулами, двостволка [V] — рушниця з двома стволами, двостволка [22] — рушниця і двома дулами, двостволка [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. дубельтівка — дубельті́вка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. дубельтівка — -и, ж., заст. Двостволка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дубельтівка — дубельтівка рушниця із двома дулами (ср, ст): Чекай, чекай, ше як твоя дочка виросте, то побачиш, як то переживати за дитину; ше будеш стояв з дубельтівкою попід бальконами (Авторка); Дубельтівка то має дві люфи (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. дубельтівка — РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст.  Словник синонімів української мови
6. дубельтівка — Дубельті́вка, -вки, -вці; -ті́вки, -ті́вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дубельтівка — Дубельтівка, -ки ж. Двустволка. Пан Цибульский.... в одній руці держав пенькову люльку, а в другій дубельтівку; у ногах вертівся пудель і гавкав на сільських собак. Стор. І. 233.  Словник української мови Грінченка