дутель

ДУ́ТЕЛЬ, я, ч.:

◊ Ду́теля з’ї́сти (із’ї́сти) — умерти.

Паллант Евандрович наскоком Якраз Гібсона і насів, Шмигнув в висок над правим оком. Гібсон і дутеля із’їв (Котл., І, 1952, 256);

[Микита:] Я вчадів; а з чаду я можу так зробить, що Семен і дутеля з’їсть (Кроп., І, 1958, 76).

Значення в інших словниках

1. дутель — -я, ч.: Дутеля з'їсти — умерти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дутель — Дутель, -ля м. Пустой орѣхъ. Дутеля взяв. Черк. у. дутеля ззісти. Умереть. Паллант Евандрович наскоком як раз Гібсона і насів, шпигнув в висок над правим оком, Гібсон і дутеля із'їв. Котл. Ен. VI. 27.  Словник української мови Грінченка