дуття
ДУТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. ду́ти 1-3.
Зерновий ворох на решеті [молотарки комбайна] продувається струменем повітря, створюваним вентилятором. Силу і напрям дуття можна регулювати (Зерн. комбайни, 1957, 37).
2. техн. Подавання повітря, вологи спеціальними машинами, вентиляторами в промислові печі, топки, плавильні агрегати з метою прискорення процесів, які в них проходять;
Металургія Донбасу.. почала здійснювати доменне виробництво на основі застосування гарячого дуття і мінерального палива (Чорна метал. Укр.., 1957, 22);
Металурги все більше застосовують кисневе дуття при виплавці сталей (Наука.., 2, 1957, 18).
Словник української мови (СУМ-11)