душевно

ДУШЕ́ВНО. Присл. до душе́вний.

Успокоївся душевно пан-отець (Март., Тв., 1954, 235);

[Морж:] Гарно грає, душевно… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 10);

— Здрастуй, тихе місто, світлий Новоград, — Так душевно мовив товариш Опанас (Мал., Звенигора, .1959, 16).

Значення в інших словниках

1. душевно — душе́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. душевно — Присл. до душевний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. душевно — див. щиро  Словник синонімів Вусика