дяка
ДЯ́КА, и, ж. Почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу; вираження такого почуття; подяка.
Який Яків, стільки й дяки! (Укр.. присл… 1955, 231);
— За мої гроші і горілку купували [цигани], і пили: а далі, замість дяки, у вічі насміялись (Кв.-Осн., II, 1956, 15);
[Д. Жуан:] А я жалоби не ношу ніколи, і з дякою запросини приймаю (Л. Укр., III, 1952, 341);
// Слова, що виражають вдячність.
Хто таки вимовляв виразно дяку, у других язик не повертався, і вони дякували поцілунками (Мирний, III, 1954, 289).
Словник української мови (СУМ-11)