дівчур

ДІВЧУ́Р, а́, ч.

1. розм. Те саме, що дівчачу́р.

Одне тільки смішне було в ньому: дуже вже чемний до дівчат.. «Дівчур» — дражнили його в школі (Вас., II, 1959, 150);

Вона дівчурів ненавиділа усією пристрастю дівочої душі (Стельмах, Правда.., 1961, 139).

2. діал. Дівчинка.

— Ще отаким, пам’ятаю, дівчуром з кісочками ходила я з мамою на побачення з татом до тюрми (Козл., Сонце.., 1957, 15).

Значення в інших словниках

1. дівчур — дівчу́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дівчур — -а, ч. 1》 розм. Те саме, що дівчачур. 2》 діал. Дівчинка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дівчур — див. звабник  Словник синонімів Вусика
4. дівчур — ДІ́ВЧИНКА (дитина жіночої статі), ДІ́ВЧИНА рідше, ДІВЧА́ пестл., ДІВЧА́ТКО пестл., ДІВЧИ́СЬКО розм., ДІВЧУ́Р діал. Дівчинка.., як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо!...  Словник синонімів української мови
5. дівчур — Дівчу́р, -ра́; -чури́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дівчур — Дівчур, -ра м. 1) Волокита, любитель дѣвушекъ. Харьк. 2) Гермафродита женскаго рода. Е. 3. VIII. 112.  Словник української мови Грінченка