експропріація
ЕКСПРОПРІА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Примусове відбирання майна в кого-небудь.
Відбиваючи інтереси пригнобленого селянства, революційно-демократичний рух ставив вимоги повної експропріації поміщицьких земель (Іст. УРСР, І, 1953, 464);
Поручик Гриньов пішов командиром каральних загонів, які, на вимогу поміщиків, шугали по Україні і катували селян за експропріацію… (Іщук, Вербівчани, 1961, 276).
2. Позбавлення засобів виробництва і колишнього соціального стану одного класу іншим.
Питання про експропріацію дрібних землеробів має величезну вагу для розуміння і оцінки капіталізму в землеробстві взагалі (Ленін, 22, 1950, 70).
Експропріа́ція експропріа́торів — примусове позбавлення капіталістів і поміщиків власності на засоби виробництва і передача їх у руки трудящих під час пролетарської революції.
Першим найважливішим соціально-економічним заходом робітничого класу, який прийшов до влади, є експропріація експропріаторів, соціалістичне усуспільнення засобів виробництва (Ком. Укр., 5, 1968, 19);
Онопрій з ніг до голови зміряв Контроля Лисого. Чудернацький одяг, ще в революцію, при експропріації експропріаторів, тобто наших сільських поміщиків, здобутий Контролем Лисим, певно, зацікавив удівця Онопрія (Збан., Любов, 1957, 213).
Словник української мови (СУМ-11)