ексцентрик
ЕКСЦЕ́НТРИК¹, а, ч.
1. Артист, що виконує ексцентричні номери.
Приємну різноманітність вносять у програму [цирку] музикальні ексцентрики (Літ. газ., 20.ХІІ 1960, 4).
2. заст. Людина з химерами, примхами, дивацтвами.
ЕКСЦЕ́НТРИК², а, ч., техн. Металевий диск, у якого вісь, навколо якої він обертається, міститься збоку.
Вузол кривошипа [жатки] складається з литого корпусу, в якому на двох шарикових підшипниках обертається валик ексцентрика (Зерн. комбайни, 1957, 105).
Словник української мови (СУМ-11)