жарінь
ЖАРІ́НЬ, і, ж., розм. Те саме, що жара́ 1.
Віти Не в силі цю жарінь перенести — Аж гнуться, аж немов шепочуть: — Пити! (Дор., Серед степу.., 1952, 59);
Землю, від спеки тугу, Липнева жарінь допікає (Рильський, Поеми, 1957, 282).
Словник української мови (СУМ-11)