живолуп
ЖИВОЛУ́П, а, ч., розм. Те саме, що живої́д.
До краю розбещений паразит і мерзотник готував зустріч смердючим німецьким живолупам! (Ю. Янов., І, 1958, 295);
— Віддай нам наших дітей, живолупе! — волали жінки, розмахуючи кулаками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 447).
Словник української мови (СУМ-11)