жилавий
ЖИ́ЛАВИЙ, а, е.
1. З випнутими жилами ( див. жи́ла¹ 1).
Тільки здорові жилаві руки з довгими пальцями та довгі вуса нагадували про давнього Миколу Джерю (Н.-Лев., II, 1956, 200);
Товпилися [заробітчани] біля недобудованої ще камери сміху, ..витягуючи худі, жилаві шиї вперед (Гончар, Таврія.., 1957, 29);
// З великою кількістю сухожилок (про м’ясо).
М’ясо старої курки або індички жилаве, ..важко розварюється (Технол. пригот. їжі, 1957, 281).
2. Міцний, мускулистий.
Великим жилавим кулаком він посварився в бік багачів (Шиян, Гроза.., 1956, 267);
Я мимоволі задивився на його худорляву, бронзову від загару, жилаву постать в одних стареньких, вилинялих трусиках (Збан., Любов, 1957, 62);
// Міцний, сукуватий (про дерево).
Лунко стукали сокири, глибоко в’їдаючись в жилавий ясен чи в м’яку сосну (Кир., Вибр., 1960, 419);
// Цупкий, з жилками (у 3 знач.) (про листя).
Це сухе жилаве листя шелестить під ногами, як спокуса чогось манливого (Ле, Міжгір’я, 1953, 380).
◊ Жи́лавий понеді́лок, заст. — перший день великого посту.
Оце сьогодні жилавий понеділок, попоїв я пісного (Мирний, V, 1955, 340);
Жи́лавий хліб — твердий, тягучий хліб.
Словник української мови (СУМ-11)