житець
ЖИТЕ́ЦЬ, тця́, ч., розм. Те саме, що жи́тель.
Житці виходили подивитися, хто там так на живіт репетує (Мирний, IV, 1955, 82).
◊ Не жите́ць [на цьо́му сві́ті] — те саме, що Не жиле́ць [на цьо́му сві́ті] ( див. жиле́ць).
Домаха сідала на лаві і, підпираючи рукою щоку, жалісно хитала головою. — Ой, не житець ви, дядьку Томаше, на світі! Ой, не житець! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 167).
Словник української мови (СУМ-11)