життєстверджуючий
ЖИТТЄСТВЕ́РДЖУЮЧИЙ, а, е. Здатний творити, перебудовувати життя.
Ленінізм є великим життєстверджуючим вченням (Біогр. Леніна, 1955, 286);
Ідеї з’їзду [XXI з’їзду КПРС] покоряють людей своєю життєстверджуючою силою, роблять величезний вплив на весь хід світового розвитку (Рад. Укр., 9.V 1959, 2);
// Пройнятий оптимізмом, бадьорістю, вірою в перемогу добра над злом.
На весь світ лунає життєстверджуючий голос радянської літератури (Тич., III, 1957, 445);
З якогось часу його особливо тягло до веселої життєстверджуючої музики (Збан., Малин. дзвін, 1958, 365).
Словник української мови (СУМ-11)