забезпечувати
ЗАБЕЗПЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБЕЗПЕ́ЧИТИ, чу, чиш; наказ. сп. забезпе́ч; док., перех. і без додатка.
1. Постачаючи щось у достатній кількості, задовольняти кого-, що-небудь у якихось потребах.
Селянська праця забезпечувала феодала і їжею, і одягом, і житлом (Іст. середніх віків, 1955, 30);
Не все співати нам про квіти Та любуватися Дніпром… Година-— дбать про шлях освіти, Люд забезпечити добром (Граб., І, 1959, 166);
— Ріж кабанів, курей, усе, що маєш, а бійців нагодуйі на дорогу забезпеч (Тют., Вир, 1964, 308);
Зростання сільського господарства дало можливість краще забезпечити легку та харчову промисловість сировиною (Вісник АН, 1, 1957, 4);
//Надавати кому-небудь достатні матеріальні засоби до існування.
Вона [література], як Вам відомо, не тільки не забезпечує матеріально, а потребує ще видатків (Коцюб., III, 1956, 282);
Ми мусимо забезпечити родини забитих (Ле, Міжгір’я, 1953, 173).
2. Створювати надійні умови для здійснення чого-небудь; гарантувати щось.
Дорога, проведена через Бескид на Угри, на довгі часи забезпечила її [Тухоль-щини] добробуток [добробут] (Фр., VI, 1951, 39);
Тільки точне виконання кожним загоном свого завдання могло забезпечити загальний успіх (Гончар, III, 1959, 98);
КПРС ставить завдання всесвітньо-історичного значення — забезпечити в Радянському Союзі найвищий життєвий рівень порівняно з будь-якою країною капіталізму (Програма КПРС, 1961, 78).
3. Захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки.
— Трохи відпочиваємо і йдемо в наступ. Попереду немає нікого, хто б нас забезпечував (Кучер, Чорноморці, 1956, 135);
[Горлов:] Командуючий двадцять п’ятої, Орлов, вийде до Олександрівки і забезпечить твої тили, коридор твій не закриють, не турбуйся (Корн., II, 1955, 26).
Словник української мови (СУМ-11)