заборгувати

ЗАБОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. і. перех. Узяти в борг у кого-небудь.

— Насіння на посів хочу заборгувати у вас, пане Гавриле (Цюпа, Назустріч.., 1958, 19).

2. перех. і без додатка. Опинитися в боргу перед кимось, стати зобов’язаним кому-небудь у чомусь.

— Спасибі, Платоне Павловичу, велике спасибі за допомогу. Тепер я перед вами двічі заборгував (Ткач, Моряки, 1948, 45);

Марко Артьомов сів писати листа дружині Уляні, бо вже багато заборгував їй листів (Чорн., Визвол. земля, 1950, 213).

Значення в інших словниках

1. заборгувати — заборгува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заборгувати — -ую, -уєш, док. 1》 перех. Узяти в борг у кого-небудь. 2》 перех. і без додатка. Опинитися в боргу перед кимось, стати зобов'язаним кому-небудь у чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заборгувати — ЗАБОРГУВА́ТИ див. заборго́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. заборгувати — ЗАБОРГУВА́ТИ (опинитися в боргу, стати зобов'язаним кому-небудь у чомусь), ЗАВИНИ́ТИ. Сусідка дивилась на Калину так, наче та їй заборгувала й не хоче повертати борг (Є. Гуцало); — Він харчувався в мене два місяці та й завинив мені три корони (Лесь Мартович).  Словник синонімів української мови
5. заборгувати — Заборгува́ти, -гу́ю, -гу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)