Значення в інших словниках
-
забрати —
забра́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
забрати —
Забра́ти. Взяти. ● Забрати голос — взяти слово. -Ні, позвольте мені, панове, забрати голос. Я прошу вас і гадаю, що не відмовите мені — будьте нині мої гості (Галіп, 36) // пол. zabrać głos — взяти слово.
Українська літературна мова на Буковині
-
забрати —
див. забирати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
забрати —
бра́ти / взя́ти (забра́ти) (собі́) в го́лову. 1. Думати про що-небудь, задумуватись над чимсь. — Побачать начальники, що не поступаємось і візьмуть собі в голову: мабуть, суд не по правді — треба пересудити (Б. Грінченко).
Фразеологічний словник української мови
-
забрати —
АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
забрати —
Забра́ти, див. забира́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
забрати —
Забра́ти, -ся см. забірати, -ся.
Словник української мови Грінченка