завзяток

ЗАВЗЯ́ТОК, тку, ч., діал. Злість.

Мав [Іван] такий завзяток, що навіть на припадок утрати служби не стерпів нікому (Март., Тв., 1954, 227);

Не хотіла [Ганна] сперечатися з ним.. Не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (Круш., Буденний хліб.., 1960, 34).

Значення в інших словниках

1. завзяток — завзя́ток іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. завзяток — -тку, ч., діал. Злість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завзяток — ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал.  Словник синонімів української мови
4. завзяток — Завзя́ток, -тку м. Враждебныя чувства, непріязнь, злобное отношеніе къ кому. Має на мене завзяток. Вх. Зн. 18.  Словник української мови Грінченка