завонити

ЗАВОНИТИ, яю, яєш, док., розм., рідко. Почати воняти.

Понасипали того порошку [від тарганів] всюди. Потім запалили оті біленькі кружальця і полягали спати. Господи, як зашипіло воно, як задиміло, як завоняло!.. (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 148);

// Запахнути.

Похилилась наша хата, завоняла пусткою (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 249).