загаданий

ЗАГА́ДАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до загада́ти 2-4.

У хатнім присмерку сидять старі [Андрій з Малайкою], немов рішають загадане Гудзем завдання: — чи прийде коза до воза? (Коцюб., II, 1955, 32);

// зага́дано, безос. присудк. сл.

Сьогодні ввечері він скаже їй про своє кохання. Так було загадано вже дуже давно (Собко, Біле полум’я, 1952, 191).

2. у знач. прикм., розм. Який задумався над чим-небудь; замислений.

Ходить він задуманий та загаданий; більше мовчить (Мирний, IV, 1955, 79).

Значення в інших словниках

1. загаданий — зага́даний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. загаданий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до загадати 2-4). || загадано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., розм. Який задумався над чим-небудь; замислений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загаданий — ЗАДУ́МЛИВИЙ (який перебуває в задумі, схильний до задуми), ЗАДУ́МАНИЙ, ЗАМИ́СЛЕНИЙ, ЗАГА́ДАНИЙ розм., ДУ́МНИЙ розм., ДУМЛИ́ВИЙ рідко, РОЗМИ́СЛЕНИЙ рідко. Дівчинка зробилася тиха й задумлива, всю її істоту наче оповивав небачений серпанок смутку (О.  Словник синонімів української мови
4. загаданий — Зага́даний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)