загалакати
ЗАГАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати галакати.
Соломіїн човен повернув боком і був усього на аршин турецького, коли турки загалакали (Коцюб., І, 1955, з);
Під плотом м’яко заскрипів сніг, загалакали обурені дівочі голоси (Стельмах, І, 1962, 274).
Словник української мови (СУМ-11)