загодя
ЗА́ГОДЯ, присл., розм. Те саме, що заздалегі́дь.
— Тільки, діду, я загодя скажу, що в мене є невеличкий хлопчик (Н.-Лев., IV, 1956, 217);
Марія скоро помітила Юрків замір і загодя люто вдарила його по руці (Козл., Ю. Крук, 1950, 89).
Словник української мови (СУМ-11)