загородка

ЗА́ГОРОДКА, и, ж. Зменш, до за́города.

Коли в загородці стих галас, лоша вже не так мотало головою і краще брало соску (Багмут, Опов., 1959, 110).

ЗАГОРО́ДКА, и, ж. Низька або невелика загоро́да (у 1 знач.).

Ще до загородки не доступили, а вже хатні двері відчиняються — стріча кума на порозі… (Вовчок, VI, 1956, 286);

Коні звісили голови через загородку, стоять, помахуючи хвостами (Ю. Янов., IV, 1959, 201);

Він побачив на розі вулиці, якраз коло картатої загородки, що не пускала пішоходів на площу, маленького хлопчика (Загреб., День.., 1964, 222);

// Легка стінка.

Дощані загородки мали захищати княгиню від вітру й хвиль (Скл., Святослав, 1959, 124).

Значення в інших словниках

1. Загородка — Загоро́дка іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. загородка — див. перешкода; прибудова  Словник синонімів Вусика
3. загородка — I з`агородка-и, ж. Зменш. до загорода. II загор`одка-и, ж. Низька або невелика загорода (у 1 знач.). || Легка стінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загородка — Загородка, -ки ж. ум. отъ загорода.  Словник української мови Грінченка