загорілий
ЗАГОРІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до загорі́ти.
Загорілі колись руки знов побілішали (Н.-Лев., І, 1956, 166);
// У знач. прикм.
Ясногорська побачила вусаті загорілі обличчя, наче вилиті з червоної міді (Гончар, III, 1959, 192).
2. прикм., діал. Палкий, завзятий.
Вони оба боялися мести [помсти] загорілих старих опришків (Фр., VIII, 1952, 129);
Дізналася я, що він був.. загорілим поклонником Маркса (Коб., І, 1956, 155).
Словник української мови (СУМ-11)