загримотіти

ЗАГРИМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ЗАГРИМОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. Підсил., до загримі́ти.

Щось загримотіло в сінях та й зачало до дверей добиватися (Укр.. казки, легенди.., 1957, 370);

А тут грім як загримотить (Кв.-Осн., II, 1556, 413);

Доїхали майже до місця, коли щось як загримотить мені в ухо, наче з рушниці (Мур., Бук. повість, 1959, 80);

Хряпнувши дверима, загримотів [Іван] по кам’яних сходах (Кучер, Трудна любов, 1960, 393).

Значення в інших словниках

1. загримотіти — загримоті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загримотіти — -очу, -отиш і загримотати, -очу, -очеш, док. Підсил. до загриміти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загримотіти — Загримоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Приїхала, загримотіла кобиляча мов голова. Котл. Ен. II. 40.  Словник української мови Грінченка