задоволений

ЗАДОВО́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до задовольни́ти 1, 2.

2. у знач. прикм. Який відчуває задоволення, вдоволений, задовольнився чим-небудь.

Стрінуться [Мотря з Василем], походять поза кущами, побалакають.. і розійдуться задоволені обоє (Мирний, IV, 1955, 178);

Я вже писав, що дуже задоволений з подорожі по морю (Коцюб., III, 1956, 347);

Брянський був цілком задоволений своїми вусатими вихованцями (Гончар, III, 1959, 25);

//Який виражає почуття задоволення.

Своїм спокійним, веселим і задоволеним поглядом змірив Владко схвильовану до глибини постать брата (Фр., VI, 1951, 244);

Помітивши задоволене обличчя головного інженера, він і собі дозволив посміхнутися (Шовк., Інженери, 1935, 242);

П’єса скінчилась, і я чекав задоволених відзивів, похвал (Моє життя в мист., 1955, 49);

Задоволений смішок.

Значення в інших словниках

1. задоволений — задово́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. задоволений — Вдоволений, потішений, раденький, радесенький, радий, ублаготворений, умиротворений, утішений Фразеологічні синоніми: на десятому небі; на сьомому небі Приповідки: Раденький, що дурненький  Словник синонімів Вусика
3. задоволений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до задовольнити 1), 2). 2》 у знач. прикм. Який відчуває задоволення, вдоволений, задовольнився чим-небудь. || Який виражає почуття задоволення. Задоволений смішок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. задоволений — Задово́лений, -на, -не ким-чим, з кого-чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)