заживатися

ЗАЖИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАЖИ́ТИСЯ, иву́ся, иве́шся, док., розм. Довго жити, гостювати, затримуватися у кого-небудь, десь.

Прийшов тесть до зятя на різдво у гості та й зажився, так що вже празники пройшли, а він все живе (Україна.., 1, 1960, 227);

// Жити довше звичайного віку людини, жити надто довго.

— Кажуть, що зажилися [батько] на світі, а, бачте, не хочуть умирати, — лагідно озивається син, теж уже сивий дід (Вас., II, 1959, 520).

Значення в інших словниках

1. заживатися — зажива́тися дієслово недоконаного виду довго жити, затримуватися у кого-небудь, десь розм.  Орфографічний словник української мови
2. заживатися — -аюся, -аєшся, недок., зажитися, -ивуся, -ивешся, док., розм. Довго жити, гостювати, затримуватися у кого-небудь, десь. || Жити довше звичайного віку людини, жити надто довго.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заживатися — Зажива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. зажитися, -живуся, -ве́шся, гл. 1) Заживаться, зажиться, долго прожить гдѣ. Зажилась Улита у родичів. Левиц. І. 406. 2) Богатѣть, разбогатѣть. З чого ти, брате, так заживсь? Був бідний, а тепер нема багатчого від тебе. Грин. II. 250.  Словник української мови Грінченка