зажиток

ЗАЖИ́ТОК, тку, чол., діал. Достаток; заможність.

Ян Замойський своє від життя забрав. Коронне канцлерство, гетьманство, зажитки, слава, академія (Іван Ле, Україна, 1940, 141);

Оповите буйним вінком ланів село дихає зажитком і достатками (Радянська Україна, 3.VII 1961, 3).

Значення в інших словниках

1. зажиток — зажи́ток іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. зажиток — -тку, ч., діал. Достаток; заможність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зажиток — ДОСТА́ТОК (ДОСТА́ТКИ) (матеріальна забезпеченість, відсутність нестатків), ДОБРО́БУТ, ЗАМО́ЖНІСТЬ, СТА́ТОК, ДОСТА́ЧА розм., БЛА́ГА перев. книжн., ДОГО́ДА заст., БЛАГОДА́ТЬ заст., ЗАЖИ́ТОК діал., ГАРА́ЗДИ (ГАРА́ЗД) діал., ПО́ВНЯ діал.  Словник синонімів української мови