зазначати

ЗАЗНА́ЧАТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЗНА́ЧИТИ, а́чу, а́чиш, док.

1. Робити якусь помітку, позначку; позначати.

Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає біблію і зазначає закладками якісь тексти (Л. Укр., III, 1952, 71);

// Записувати з метою обліку, реєстрації і т. ін.; фіксувати.

— Хіба, даруючи панові староство, ..зазначають, скільки ведмедів там у лісах чи бобрів у річках? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 9);

// Пишучи, указувати.

Сергій навмисне не зазначив адреси госпіталю, щоб Зоя не знала, де його шукати (Гур., Новели, 1951, 108).

2. Висловлювати думку, робити спостереження, звертати увагу на що-небудь.

— Ніколаєва лікував неправильно, — сказав Мехтодій Мехтодійович, — я зазначав це на зборах групи, повторю й зараз (Ю. Янов., II, 1954, 106);

Улька наділа на Гриця бриля і зазначила, що він хлопцеві до лиця (Добр., Ол. солдатики, 1961, 15).

Значення в інших словниках

1. зазначати — зазнача́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зазначати — ЗАЗНАЧУВАТИ позна чати; (кількість) фіксувати; (у викладі) підкреслювати, зауважувати, звертати увагу.  Словник синонімів Караванського
3. зазначати — -аю, -аєш, недок., зазначити, -ачу, -ачиш, док. 1》 Робити якусь позначку; позначати. || Записувати з метою обліку, реєстрації і т. ін.; фіксувати. || Пишучи, указувати. 2》 Висловлювати думку, робити спостереження, звертати увагу на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зазначати — ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови