займище

ЗА́ЙМИЩЕ, а, с.

1. Зайняте ким-небудь місце, ділянка землі; займанщина.

Щоб було де заховатися від негоди, Верига обладнав собі під горою землянку.. Такі землянки, як печериці, були розкидані скрізь по запорізьких займищах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 14);

*Образно. Розпростерся ти [степ] широко. Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! (Манж., Тв., 1955, 147).

2. рідко. Те саме, що запла́ва.

Близько місяця бродили вони по засніжених лугах та гаях донського займища, знайомлячись з наступними роботами (Літ. газ., 31, .VII 1952, 2).

Значення в інших словниках

1. займище — за́ймище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. займище — див. ґрунт; Земля; оселя  Словник синонімів Вусика
3. займище — -а, с. 1》 Зайняте ким-небудь місце, ділянка землі; займанщина. 2》 рідко. Те саме, що заплава.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. займище — ЗАПЛА́ВА (низинна місцевість біля річки, озера, що затоплюється під час весняної повені), ЗАПЛА́В рідше, ЗАПЛА́ВИНА рідше, ПЛА́ВНІ, МОКВА́ діал., МОКЛЯ́К діал., МЛА́КА діал., ЗА́ЙМИЩЕ рідко; ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ рідше, ОБОЛО́ННЯ рідше (заплавні луки).  Словник синонімів української мови
5. займище — За́ймище, -ща, -щу; -мища, -мищ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. займище — Займище, -ща с. Занятое мѣсто вообще, въ частности то-же, что и займанщина. Не буде він багатий, а ні щасний, і займище його ушир не піде. К. Іов. 34.  Словник української мови Грінченка