закам’янілий

ЗАКАМ’ЯНІ́ЛИЙ, рідше ЗАКАМЕНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який закам’янів, закаменів, став твердий, як камінь.

Кулі відламували цілі скиби закам’янілого вапняку (Смолич, І, 1958, 103).

2. перен. Який став нерухомий, ніби завмер, заціпенів.

— Ну, а тепер в дорогу. А ви ж чому стоїте! — озвався до закам’янілого Кажана Василь (Цюпа, Три явори, 1958, 56);

*Образно. — Ми входили в гори, поміж дикі уламки скель, в закаменілу трагедію велетнів (Коцюб., II, 1955, 294).

Немо́в (ні́би і т. ін.) закам’яні́лий (закамені́лий) — нерухомий, без найменшого руху.

Валя, немов закам’янілий, стояв біля веранди (Собко, Скеля.., 1961, 35).

Значення в інших словниках

1. закам’янілий — Закам’яні́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)