закидатися

ЗАКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Почати кидатися в різні боки; заметушитися.

2. перен. Швидко забитися, закалатати (про серце)

В Лукини закидалось, затріпалось серце в грудях, як пташка у клітці (Н.-Лев., III, 1956, 333).

ЗАКИДА́ТИСЯ¹, а́ється, недок. Пас. до закида́ти¹.

ЗАКИДА́ТИСЯ², а́ється, недок., ЗАКИ́НУТИСЯ, неться, док.

1. Підніматися різким рухом (звичайно про частини тіла).

Вся фігура Йонова.. з притиснутою до боку мітлою та ногами, що, мов у півня, далеко закидались наперед, здавалася Гашіці такою кумедною, що вона не могла вдержатись від сміху (Коцюб., І, 1955, 244);

Дем’ян відчув це: вона каменем впала йому на груди; відчув — її руки лягли йому на плечі й закинулися на потилицю (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 178).

2. тільки док. Загубитися.

Десь закинулася шапка — ніяк не знайду (Сл. Гр.).

3. тільки недок. Пас. до закида́ти² 1, 3-7.

Значення в інших словниках

1. закидатися — заки́датися дієслово доконаного виду закида́тися 1 дієслово недоконаного виду завалюватися чимсь закида́тися 2 дієслово недоконаного виду різко підніматися; загубитися  Орфографічний словник української мови
2. закидатися — -аюся, -аєшся, док. 1》 Почати кидатися в різні боки; заметушитися. 2》 перен. Швидко забитися, закалатати (про серце).  Великий тлумачний словник сучасної мови