закосичений
ЗАКОСИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закоси́чити.
На чоло походу, як і годилося, вибились молоді газди і парубки. Розхристані, з кашкетами на потилиці, закосичені червоними биндами, вони ішли вперед, не розбираючи дороги (Вільде, Сестри.., 1958, 268);
На дівочих косах горять вінки, крисані хлопців закосичені луговим цвітом (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 285);
*Образно. Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена (Тич., І, 1957, 16);
// закоси́чено, безос. присудк. сл.
Величаві тріумфальні ворота закосичено щедро зеленим віттям кедрини й папороті (Козл. Мандрівники, 1946, 72).
Словник української мови (СУМ-11)