закривавлений
ЗАКРИВА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. де закрива́вити.
Хведосій лежав поперек мосту з закривавленим розбитою сулією обличчям (Сміл., Зустрічі, 1936, 39);
*Образно. Дід.. притупав до Савчиного вікна, що виходило просто на ярмарковий майдан, уже людний, розбентежений, яскраво закривавлений вечірнім сонцем (Гончар, Таврія, 1952, 41).
2. у знач. прикм. Залитий, просякнутий кров’ю, замазаний у кров.
Звір відкрив закривавлену пащу, судорожно втягнув повітря і сконав (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 87);
Розпластався солдат на закривавленій землі, як темний барельєф епохи (Довж., І, 1958, 37);
Білизна закривавлена облипла на мені (Сос., І, 1957, 122).
Словник української мови (СУМ-11)