закроплений
ЗАКРО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закропи́ти 1, 2.
Моряки пильно розглядали всі три похоронні, вже так закроплені сльозами і потерті в руках, що деяких слів і розібрати було не можна (Кучер, Голод, 1961, 334);
// у знач. прикм., жарт. П’яний.
[Мартин:] І де тілько наш майстер подівся? ..Голову свою даю, що верне закроплений (Фр., IX, 1952, 361).
Словник української мови (СУМ-11)