закурений
ЗАКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закури́ти¹ 1, 2.
Грицько й чоботи закурені пилом дістав, що вже півроку висіли в коморі (Барв., Опов.., 1902, 164);
Ось він, знайомий маленький, присадкуватий, закурений паровозним димом вокзал (Хижняк, Тамара, 1959, 269).
Словник української мови (СУМ-11)