заледве
ЗАЛЕ́ДВЕ, присл., рідко.
1. Трохи, злегка, майже не помітно.
Тоді був ранок. Вітерком Заледве дуло на рослину (Щог., Поезії, 1958, 375);
Декілька разів він, сидячи, засинав, вогонь гаснув, він мусив був ще й ще видмухувати його з вугілля, що заледве тліло (Ю. Янов., II, 1954, 51).
2. Тільки-но, щойно, зовсім недавно.
Умита щедро кров’ю чорна скиба — Заледве оживала ще рілля, Але од неї вже чекали хліба… (Перв., II, 1958, 194);
Їй заледве шістнадцять минуло (Гжицький, Опришки, 1962, 213).
3. Насилу, з великими труднощами.
Особливо мала була спальня. В ній заледве могло поміститися ліжко (Коцюб., І, 1955, 310);
Старий заледве оклигав після втрати доньки (Ю. Янов., II, 1954, 121).
4. у знач. част. Навряд чи (про що-небудь сумнівне).
— Чотирнадцять колін заледве може змити пролитую безвинно людську кров (Л. Укр., І, 1951, 421);
Я багато переживаю, бачу, відчуваю, мене часто трясе пропасниця творчості, але на папір попадає заледве 10 частина того, що маю в думках (Коцюб., III, 1956, 234);
Прийшов я на залізничну станцію, а грошей в мене заледве на один день прожиття (Ірчан, II, 1958, 159).
5. у знач. спол. Уживається для приєднання підрядних речень часу; близький значенням до тільки що, як тільки.
Заледве ступив він на берег в корчах. Як гомін розлігся: — Наш друже! (Стар., Поет. тв., 1958, 230).
Зале́две не…- трохи не, мало не; майже.
— Ну, й попомучивсь я! Мічуріну писав… Заледве не дійшло до сварки з Магометом… (Рильський, Мости, 1948, 114).
Словник української мови (СУМ-11)